Важливі новини щодня — додайте «Експерт» в улюблені джерела Google
Сотні років тому люди не завжди спали всю ніч одним довгим періодом, як це звично зараз. Після кількох годин сну вони могли прокидатися серед ночі, займатися домашніми справами, спілкуватися чи молитися, а потім знову засинали.
У Середньовіччі та до поширення масового штучного освітлення нічний сон часто складався з двох частин. Люди називали їх «першим сном» і «другим сном», а перерва між ними була звичною частиною нічного розпорядку.
Перший сон зазвичай починався невдовзі після заходу сонця й тривав близько 3–4 годин. Після цього люди прокидалися не через проблеми зі сном, а тому, що такий ритм був нормальним для того часу.
Період неспання міг тривати годину або дві. У цей час люди розмовляли з родиною, молилися, лагодили одяг чи інструменти, підкладали дрова в піч або займалися іншими домашніми справами.
Нічна пауза не сприймалася як безсоння чи порушення режиму. Люди знали, що після неї настане другий сон, який продовжиться до ранку.
Історик Роджер Екірх досліджував сотні документів — від судових записів до щоденників і медичних текстів. У них регулярно зустрічалися згадки про перший і другий сон, що свідчить про поширеність такого способу відпочинку.
У деяких медичних трактатах навіть радили використовувати час між двома снами для зачаття дитини. Вважалося, що після першого відпочинку людина вже відновила сили, але нічний спокій ще триває.
Звичний для сучасних людей безперервний сон почав поширюватися пізніше. На це вплинули розвиток міст, поява штучного освітлення, фабричні графіки та новий ритм роботи.
Коли вечір перестав означати завершення дня, люди почали лягати спати пізніше й підлаштовувати відпочинок під вимоги суспільства. Поступово модель із двома снами зникла, а один тривалий нічний сон став нормою.
Тому нічні пробудження самі по собі не завжди означають проблему. Для багатьох поколінь людей у минулому коротка пауза посеред ночі була цілком природною частиною життя.
