Важливі новини щодня — додайте «Експерт» в улюблені джерела Google

Джузеппе Гарібальді з тисячею добровольців переміг армію Бурбонів і підкорив Сицилію та Неаполь. Але замість того, щоб залишити собі владу, легендарний полководець передав усі завойовані землі королю та поїхав на острів із мішком насіння.

У середині XIX століття Італії як єдиної держави не існувало. Її території були розділені між кількома монархіями: на півночі панували австрійський вплив і Сардинське королівство, у центрі — Папська держава, а південь контролювало Королівство Обох Сицилій під владою династії Бурбонів.

Саме в цей час на історичній сцені з’явився Джузеппе Гарібальді — військовий лідер, який став одним із головних символів боротьби за об’єднання Італії.

Його найвідоміша кампанія отримала назву «Експедиція Тисячі». У 1860 році Гарібальді вирушив на допомогу сицилійським повстанцям проти влади Бурбонів.

У ніч із 5 на 6 травня з порту Куарто неподалік Генуї вийшли два старі пароплави — Piemonte і Lombardo. На їхньому борту перебували лише 1089 добровольців.

Серед них були студенти, лікарі, ремісники, юристи та ветерани. Більшість не мали серйозної військової підготовки, а їхнє озброєння було застарілим.

Проти них виступала регулярна армія Бурбонів чисельністю понад 25 тисяч військових лише на Сицилії. У гарібальдійців майже не було шансів у прямому зіткненні, але вони мали підтримку частини місцевого населення та перевагу в тактиці.

11 травня загін Гарібальді висадився в порту Марсала на Сицилії. Там перебували британські кораблі, які захищали свої торговельні інтереси, і це змусило неаполітанські сили діяти обережніше.

Після висадки Гарібальді оголосив себе диктатором Сицилії від імені короля П’ємонту Віктора Еммануїла II.

15 травня біля Калатафімі відбувся перший великий бій із військами Бурбонів. Попри значну перевагу противника, добровольці Гарібальді здобули перемогу.

Після цього підтримка «червоних сорочок» почала швидко зростати. Гарібальді рушив на Палермо, де спалахнуло повстання. Містяни будували барикади, а війська Бурбонів зрештою залишили місто.

Влітку 1860 року Гарібальді остаточно закріпив контроль над Сицилією після перемоги при Мілаццо. Потім він переправився через Мессінську протоку та почав наступ на материкову частину Італії.

Його армія швидко зростала, а частина солдатів Бурбонів переходила на його бік. 7 вересня Гарібальді увійшов до Неаполя, а король Франциск II залишив місто.

26 жовтня 1860 року біля містечка Теано відбулася зустріч, яка стала одним із символів об’єднання Італії.

Гарібальді зустрівся з Віктором Еммануїлом II, зняв капелюха та привітав його словами: «Вітаю першого короля Італії!».

Після цього він передав королю всі території, які захопив під час походу. Гарібальді не вимагав титулів, грошей чи політичної влади.

Замість тріумфального палацу він обрав просте життя на острові Капрера. Із собою полководець забрав лише мішок насіння для саду та трохи кави.

Похід Гарібальді став одним із головних етапів Рісорджименто — руху за об’єднання Італії. Його перемоги дозволили створити основу для появи єдиної італійської держави, проголошеної у 1861 році.